посідати — 1 дієслово недоконаного виду брати у своє володіння посідати 2 дієслово доконаного виду сісти про всіх або багатьох діал … Орфографічний словник української мови
посісти — I див. посідати I. II див. посідати II … Український тлумачний словник
посідання — я, с. Дія за знач. посідати I 1). || рідко. Володіння, власність. •• Уво/дити в посіда/ння кого юр. передавати у власність кому небудь майно, спадщину і т. ін., ствердивши право на володіння відповідним юридичним актом … Український тлумачний словник
поприсідати — а/ємо, а/єте, док. 1) Присісти (про всіх чи багатьох). 2) розм. Ненадовго посідати де небудь (про всіх чи багатьох) … Український тлумачний словник
пообсідати — а/ємо, а/єте, док., перех. 1) Сівши, оточити кого , що небудь (про багатьох). 2) Посідавши, зайняти поверхню багатьох предметів … Український тлумачний словник
заволодівати — заволодіти (чим узяти собі, у своє користування, володіння), оволодівати, оволодіти, привласнювати, привласнити (що), присвоювати, присвоїти, посідати, посісти, запосідати, запосісти; брати, у[в]зяти (що), забирати, забрати, займати, зайняти,… … Словник синонімів української мови
елітарний — а, е. 1) Стос. до еліти (у 4 знач.), властивий їй; призначений для неї. Елітарна культура. 2) Пов язаний з теорією про природний поділ суспільства на обрану меншість, покликану посідати в ньому провідне становище, і масу народу. Елітарна освіта … Український тлумачний словник
іти — (йти), іду/ (йду), іде/ш (йдеш); мин. ч. ішо/в (йшов), ішла/ (йшла), ішло/ (йшло), ішли/ (йшли); наказ. сп. іди/ (йди); недок. 1) Ступаючи ногами, пересуватися, рухатися, змінюючи місце в просторі (про людину або тварин); Іпрот. стояти, бігти. || … Український тлумачний словник
мати — I тері, ж. 1) Жінка стосовно дитини, яку вона народила. || Жінка, що має або мала дитину. || перев. як прикладка, перен. Про що небудь дуже близьке, рідне. •• Ма/ти одина/чка жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її… … Український тлумачний словник
обіймати — а/ю, а/єш, недок., обійня/ти, обійму/, обі/ймеш, док., перех. і без додатка. 1) Обхоплювати кого небудь руками чи рукою, пестячи, виражаючи ніжність, почуття дружби і т. ін. || Обхоплювати руками чи рукою що небудь. 2) перен. Поширюючись,… … Український тлумачний словник